Опора для Героїв. «Я — місточок між військовим минулим і цивільним майбутнім»: фахівчиня Городоцької громади про підтримку ветеранів
У межах інформаційної кампанії «Опора для героїв», яку проводить Житомирська районна військова адміністрація, розповідаємо про людей, які щодня допомагають ветеранам та їхнім родинам повертатися до цивільного життя.
Повернення з війни — це не просто дорога додому. Для ветерана це початок нового етапу життя, у якому доводиться заново вибудовувати побут, роботу, стосунки, плани та власне місце у суспільстві.
У цей момент особливо важливо, щоб поруч була людина, яка знає, куди звернутися, як оформити необхідні документи, де отримати допомогу і, що не менш важливо, — готова просто вислухати.
У Городоцькій територіальній громаді такою людиною є Безрученко Надія Олександрівна, фахівець із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб. На цій посаді вона працює з 2025 року.
— Надіє Олександрівно, з чого сьогодні найчастіше починається звернення ветерана до вас?
— Іноді з дуже конкретного питання: як отримати статус, оформити пільгу, вирішити питання з житлом, лікуванням чи документами. А іноді людина просто не знає, з чого почати і куди звертатися.
Тому до мене можна звертатися з будь-яким питанням. Моє завдання — не просто надати інформацію, а допомогти пройти весь шлях до вирішення проблеми.
Я консультую щодо статусів, пільг, житла, лікування, освіти, працевлаштування. Допомагаю з оформленням документів, супроводжую у медичних та реабілітаційних питаннях, допомагаю шукати роботу, можливості перекваліфікації.
Але за кожним таким зверненням стоїть конкретна людина. І це потрібно пам’ятати.
— Ви говорите про супровід не лише ветерана, а й усієї родини. Чому це важливо?
— Тому що війна змінює життя всієї родини. Ветеран повертається додому, але разом із ним повертаються його пережитий досвід, спогади, іноді травми, потреба адаптуватися до нового ритму життя.
Родині також потрібні відповіді на безліч запитань. Іноді близькі не знають, як правильно підтримати ветерана або куди звернутися по допомогу.
Я хочу, щоб люди знали: вони не залишаються сам на сам зі своїми проблемами.
— Що для вас особисто означає бути фахівцем із супроводу ветеранів?
— Для мене це значно більше, ніж просто посадові обов’язки.
Це бути провідником і опорою для людини, яка повертається з фронту до цивільного життя. Пояснювати складні закони та процедури простою мовою. За потреби — пройти разом із ветераном шлях через різні державні установи, допомогти розібратися з документами, не дозволити йому залишитися сам на сам із бюрократією.
А ще — побудувати довіру.
Бо найважливіше, щоб ветеран не закривався у собі й не думав, що його проблеми нікому не потрібні.
— Наскільки важливо, щоб фахівець сам проявляв ініціативу, а не просто чекав звернення?
— Це принципово важливо.
Не завжди людина, яка повернулася з війни, одразу скаже: «Мені потрібна допомога». Іноді вона просто не знає, що має право на певну послугу. Іноді не хоче турбувати інших. А іноді просто втомилася від постійної боротьби за елементарні речі.
Тому важливо не чекати, поки ветеран прийде зі своєю проблемою. Важливо першою дізнатися про його повернення, зателефонувати, запропонувати зустріч, запитати, чи потрібна допомога.
Ми маємо допомагати тим, хто захищав державу, знайти своє гідне місце в цій державі після повернення.
— Яким ви бачите головний результат своєї роботи?
— Для мене головний результат дуже простий: щоб ветеран або ветеранка не почувалися самотніми.
Щоб людина знала: якщо виникла проблема — є до кого звернутися. Якщо не знаєш, як оформити документ — тобі допоможуть. Якщо потрібне лікування чи реабілітація — тебе не залишать розбиратися самостійно. Якщо настав час повертатися до роботи — разом шукатимемо можливості.
Я хочу бути тим місточком між військовим минулим і цивільним майбутнім.
І дуже важливо, щоб цей міст був міцним.
— Що, на вашу думку, має змінитися у громадах, щоб ветеранам було легше повертатися до мирного життя?
— Передусім має змінюватися наше ставлення. Ветеран — це не лише людина зі статусом чи певними пільгами. Це людина, яка має власний досвід, професію, мрії, плани і право на повноцінне життя.
Громада має не просто дякувати ветеранам словами. Вона повинна створювати умови, у яких вони можуть працювати, навчатися, розвивати власну справу, брати участь у житті громади, виховувати дітей і просто жити.
Повернення ветерана — це не завершення його шляху. Це початок нового.
І наше завдання — зробити так, щоб цей новий шлях він проходив не сам.
Як звернутися по допомогу
Безрученко Надія Олександрівна
Фахівець із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб
Городоцька територіальна громада
📍 Житомирський район, селище Городок, вул. Поштова, 23
📞 066 360 50 22
Якщо ви ветеран, ветеранка, демобілізована особа або член родини захисника — не залишайтеся сам на сам із проблемою. Опора поруч.
