Оприлюднено текст Радіодиктанту національної єдності 2024 року: звірте свій текст з оригіналом!
Цього року авторкою Радіодиктанту стала відома українська письменниця Оксана Забужко, а текст читав поет і військовий Павло Вишебаба. Радіодиктант 2024 об’єднав українців по всьому світу, які мали можливість долучитися до написання, щоб не лише перевірити знання, а й вшанувати рідну мову.
Наразі текст радіодиктанту офіційно оприлюднено, і всі охочі можуть перевірити свої записи. Для тих, хто брав участь, це можливість порівняти власний текст із оригіналом, виявити можливі помилки й попрактикувати українську орфографію.
Результати Радіодиктанту - 2024 оголосять пізніше — після того, як комісія опрацює всі надіслані листи. Усім, хто надіслав свої роботи, слід стежити за оголошеннями, щоб дізнатися, чи вдалося написати текст без помилок і стати одним із переможців.
"Магія голосу"
Спочатку був "брехунець". З нього починався день: клац! — і пронизливе рокотання перших тактів "Реве та стогне…", а за ним примусово-бадьоре "Говорить Київ!" давали знак, що з-під теплої ковдри хоч-не-хоч пора вилізати.
Діти люблять чутися в гурті. Було приємно думати, що цієї миті по країні мільйони дітей так само збираються до школи, а їхні тати-мами — на працю, і всіх нас об’єднує голос із радіо. Людський голос — то взагалі матерія магічна, в нього можна закохатись, навіть не бачивши носія. "Оксано, Оксано, я чую твій голос, то вітер мені з України приніс", — під це танґо й досі танцюють на весіллях, не підозрюючи, що це фольклор засланчий, гулагівський — не до коханої дівчини звернений, а до легендарної співачки Оксани Петрусенко, чий спів у сталінські роки Всесоюзне радіо доносило і в сибірську пущу.
А в 1960-1980-ті, коли єдиною дозволеною формою патріотизму було вболівання за київське "Динамо", Україна була закохана в голоси футбольних коментаторів. Їх упізнавали з півслова, в їхніх модуляціях ловили, мов ковток свіжого повітря, солідарність зі "своїми" і обурення привілеями москвичів, котрим безсоромно підсуджували судді у вирішальних матчах. Аж дивно, яке багатство сенсів здатен виражати людський голос самою лиш інтонацією!
Згодом телевізор притупив нам на те слух.
Та, попри всі зміни технологій, от уже сто років Україна звучить в ефірі планети власним голосом. І нашого голосу більше нікому й ніколи не вимкнути й не заглушити.
