Пам’ять жива: Житомирська РВА вшанувала полеглих Героїв у День їхньої незламності
23 травня, у День Героїв, відбувся зворушливий меморіальний захід, присвячений тим, хто, не вагаючись, віддав своє життя за найвищу цінність — свободу рідної землі. Цей день – не просто дата в календарі. Це день, коли кожне українське серце б’ється в унісон із болем, вдячністю й гордістю. Це день, що промовляє: ми пам’ятаємо.
Захід до вшанування пам’яті загиблих військовослужбовців Окремої президентської бригади імені Богдана Хмельницького оголосили відкритим під звуки Гімну України.
На початку заходу перший заступник начальника Житомирської РВА Сергій Кириченко з трепетом у голосі виступив з промовою: «Сьогодні Україна відзначає День Героїв – день, коли ми вклоняємося перед мужністю, самовідданістю та незламним духом тих, хто боровся і продовжує боротися за нашу свободу та незалежність. Це особливий день для кожного українця. Ми згадуємо всіх, хто віддав найцінніше – своє життя – за нашу Батьківщину. Ми схиляємо голови перед пам’яттю воїнів різних епох – від славетних козаків до героїв сучасної російсько-української війни».
Цього дня зал Житомирської РВА наповнився тишею – зібралися ті, хто щодня живе з болем у серці. Було зазначено: «Ми зібралися, бо є те, що нас об’єднує – біль, пам’ять і любов. Цей день непростий. І жодні слова не замінять того, кого ви втратили. Ми не маємо рецептів, як втамувати рану, яка не загоюється. Але маємо щире бажання бути поруч. Ми сьогодні з вами – з матерями, які віддали найдорожче. З дружинами, які залишилися чекати. З дітьми, які тепер ростуть із великим словом “герой” у серці. Це слово – не абстрактне. Воно про близьку людину. Про того, хто любив, обіймав, жартував, будував плани. І пішов – заради нас, заради країни, заради майбутнього. Сьогодні ми вшановуємо синів України, які не повернулися. І хочеться сказати не просто «дякуємо». Хочеться сказати: Ми пам’ятаємо. Ми не забуваємо жодного імені. Ми збережемо їхнє світло у наших дітях, у справах, у правді, за яку вони віддали життя».
На заході були присутні рідні полеглих Героїв, побратими, а також заступник начальника ТЦК та СП - начальник відділення рекрутингу та комплектування Житомирського РТЦК та СП майор Ярослав Рибіцький, начальник відділу обслуговування громадян №6 (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Оксана Лубякова, начальник управління соціального захисту населення Житомирської РДА Таїса Кондратюк, начальник відділу з питань ветеранської політики Житомирської РДА Тетяна Цирюк, начальник відділу освіти, охорони здоров’я, культури та спорту Житомирської РДА Ярослава Журавель, головний спеціаліст командування Житомирського РТЦК та СП, державний службовець Олена Коутна та працівники адміністрації.
Хвилина мовчання, що супроводжувалася ритмом метронома, здавалося, відбивала пульс самої пам’яті. Кожен удар – як стукіт серця матері, що чекає, але більше не дочекається. Як подих батька, що щодня дивиться на фотографію сина. Як мовчазне питання дитини: «Коли тато повернеться з неба?». Було додано: «Давайте в тиші вшануймо кожного. Бо в тиші – чути серце. І саме серцем ми згадуємо наших Героїв. Пам’ятаємо! Не пробачимо! Переможемо! Слава Україні!».
До слова були запрошені заступник начальника ТЦК та СП – начальник відділення рекрутингу та комплектування Житомирського РТЦК та СП майор Ярослав Рибіцький та начальник відділу обслуговування громадян №6 (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Оксана Лубякова.
Кульмінацією став момент, коли вручали «Почесні нагрудні знаки» – відзнаки, які назавжди залишаться родинам полеглих воїнів, стверджуючи: їхні сини, чоловіки, брати – Герої. Герої назавжди…
Наказом командира ОПБР ім. Б. Хмельницького за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народу, були нагороджені «ПОЧЕСНИМ НАГРУДНИМ ЗНАКОМ» родини:
- старшого солдата Шкуропати Олега Сергійовича, стрільця-снайпера 4 механізованого батальйону, який загинув 04 березня 2023 року.
- солдата Любарця Олександра Миколайовича, номера обслуги 2 механізованого батальйону, який загинув 21 березня 2023 року.
- солдата Поповича Олександра Володимировича, оператора 2 механізованого батальйону, який загинув 21 березня 2023 року.
- солдата Антоненка Юрія Петровича, стрільця-снайпера 2 механізованого батальйону, який загинув 13 жовтня 2023 року.
- солдата Волошина Сергія Дем'яновича, стрільця-помічника 3 механізованого батальйону, який загинув 09 грудня 2023 року.
- солдата Браженка В'ячеслава Юрійовича, номера обслуги 4 механізованого батальйону, який загинув 13 січня 2024 року.
- старшого солдата Шапаренка Олександра Вікторовича, стрільця-снайпера 4 механізованого батальйону, який загинув 10 лютого 2024 року.
- солдата Сугерея Вадима Євгеновича, командира 1 механізованої роти 4 механізованого батальйону, який загинув 18 липня 2024 року.
- старшого солдата Губіна Василя Анатолійовича, старшого стрільця-оператора 4 механізованого батальйону, який загинув 06 жовтня 2024 року.
- солдата Шевчука Сергія Валерійовича, оператора відділення управління командира батареї 1 мінометної батареї, який загинув 27 грудня 2024 року.
- штаб-сержанта Сичевського Олександра Миколайовича, головного сержанта 1 взводу спеціального призначення 2 РСП, який загинув 16 вересня 2024 року.
- солдата Лисюка Романа Сергійовича, водія-електрика 3 взводу спеціального призначення 2 РСП, який загинув 25 грудня 2023 року.
Кожне ім’я — мов свіча. Мов біль. Мов слава, яку неможливо згасити. Кожна присутня родина – це цілий всесвіт любові, втрати й незламної гідності. Їхні обличчя – живе нагадування про ціну нашої свободи.
Підсумовуючи, було проголошено слова, сповнені віри, що торкнулися душ кожного присутнього: «Наша перемога – це майбутнє покоління. Це наші діти, які, надихаючись подвигами наших синів, братів, коханих, продовжать будувати славетний рід українців! Впевнені, що майбутнє покоління – наші діти, усвідомлюють, що означають такі поняття, як гідність, мужність, чесність, порядність і патріотизм. Україна обов’язково стане вільною та демократичною, бо за нами правда, а з тими з ким правда, з тим і Бог! Нехай в цей день лунає гімн України, як символ того, що Україна попри все - вистояла, продовжує боротьбу і обов’язково переможе!».
Низький уклін кожному, хто став на захист України. І тим, хто пішов у вічність, і тим, хто продовжує боротися. Ваша сила і мужність – наш дороговказ.
Світла пам’ять. Безмежна шана. Вічна слава Героям.
