Пам'ять про Героя: Житомирщина вшанувала полеглого воїна Олега Борисевича
Сьогодні, у Житомирській районній військовій адміністрації, відбувся захід, сповнений глибокого болю та безмежної шани. Відповідно до Указу Президента України №243/2025 від 14 квітня 2025 року, за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку, посмертно було нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня солдата Борисевича Олега Олеговича. Крім того, наказом командира військової частини Олег був відзначений орденом "Хрест Героя" та нагрудним знаком "26 Артилеристська бригада".
Захід пройшов за участі начальника Житомирської РВА Юрія Тарасюка, військових та працівників адміністрації. Усі присутні хвилиною мовчання вшанували пам'ять мужнього воїна, який навічно вписав своє ім'я в історію боротьби за Україну. Високі нагороди, що стали символом його незламності та самопожертви, урочисто передали найріднішій людині Героя – його мамі, Винник Анжелі Альфредівні. Нагороди вручили лейтенант Рикаль Олена та лейтенант Анатолій Войченко.
Олег Борисевич народився 8 червня 2001 року. З самого дитинства він вирізнявся кмітливістю, прагненням допомагати й невичерпною енергією. "Він виявляв бажання допомагати всім і у всьому, – згадує його мама, Анжела Альфредівна. – Дідусю крути викруткою та стукати молотком, мамі все по дому, молодшого брата повчав життя та був надійною опорою". Як кожна дитина, Олег любив свята, солодощі, ігри, пустувати та дуже любив тварин.
Навчався Олег у Романівській гімназії, захоплювався спортом, рибалкою, ремонтом машин. Був комунікабельним, мав багато друзів. Після 9-го класу вступив до Житомирського вищого професійно-технологічного училища, але мрія дитинства – стати військовим – взяла гору. У серпні 2019 року Олег підписав контракт з 26 окремою артилерійською бригадою ім. генерал-хорунжого Романа Дашкевича, яка входить до оперативного командування "Північ". Там здійснилася його головна мрія – він став артилеристом, знайшов справжніх побратимів.
Олег був учасником антитерористичної операції, а з перших днів повномасштабної війни перебував на фронті. Його підрозділ потрапив в оточення на Донецькому напрямку, але завдяки професіоналізму українських військових, зумів вийти без втрат, мужньо давши відсіч ворогу.
Мама Героя з болем згадує: "Як важко кожного дня чекати. Чекати дзвінка, смс чи повідомлення в месенджер, щоб почути рідний голос. Щоб почути: 'Мамо, я живий. Я сумую за вами. Люблю. Чекайте мене з перемогою. Ми обов'язково переможемо!' В трубці чути вибухи і зв'язок обривається... Витираючи сльозу з очей я щодня просила Бога, щоб оберігав мою дитину".
5 серпня 2022 року, на світанку, під час ворожого артилерійського обстрілу, життя Олега обірвалося. "А ще вчора я з ним розмовляла телефоном. А ще вчора він мені казав: 'Все добре. Ми відбили атаку ворога.' А ще вчора він строїв плани на майбутнє", – з гіркотою ділиться Анжела Альфредівна. – "Після цього моє життя розділилося на 'до' і 'після'. 'До' – це де було все добре. А 'після' – це безкінечні сльози, пекельний біль втрати найдорожчого, своєї дитини. Не для війни ми народжуємо і виховуємо дітей. Адже хіба батьки мають ховати своїх дітей??? Ні! Але клята війна забирає найкращих".
Олег мріяв про багато: авто, мотоцикл, собаку, дім, затишок, відпочинок. Але перш за все він прагнув Перемоги. "Я щиро вірю в те, що існує життя після смерті. Тепер він та його побратими захищають нас з неба. Тепер вони армія ангелів. Через пекло вони вже пройшли на землі і тепер їм дорога лише в Рай, бо вони воїни 'Воїни світла! Воїни добра!'", – завершує свою розповідь мама Героя.
Слава Героям! Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях, надихаючи на боротьбу за вільну Україну, за яку Олег Борисевич віддав своє життя.
