Чорнобильська АЕС: хронологія фатальної ночі
У рамках циклу матеріалів до 40-ї річниці трагедії ми відновлюємо погодинну хроніку подій 26 квітня 1986 року. Це була ніч, коли серія технічних прорахунків та фатальних збігів призвела до найбільшої техногенної катастрофи в історії людства. Події розвивалися стрімко, перетворивши планове випробування системи безпеки на некерований процес.
Підготовка до випробувань на четвертому енергоблоці розпочалася ще вдень 25 квітня. Метою була перевірка можливості використання енергії вибігу ротора турбіни для живлення насосів у разі аварійного знеструмлення. Однак через вимоги диспетчера «Київенерго» відключення блока від мережі було відкладено на дев’ять годин, що змусило нічну зміну працювати в нестандартних умовах низької потужності. О 01:00 26 квітня потужність реактора впала до критично низького рівня через так зване «отруєння ксеноном». Замість того, щоб повністю зупинити процес, оператори прийняли рішення підняти потужність, вивівши з активної зони майже всі стержні системи захисту.
О 01:23 розпочався безпосередній експеримент. Через особливості конструкції реактора РБМК-1000, зниження витрат води призвело до різкого зростання кількості пари, що викликало миттєвий стрибок потужності. О 01:23:40 старший інженер управління реактором натиснув кнопку аварійного захисту АЗ-5, щоб опустити поглинаючі стержні в активну зону. Проте через дефект конструкції — графітові наконечники стержнів — замість того, щоб зупинити ланцюгову реакцію, вони на кілька секунд прискорили її. Це спричинило перший тепловий вибух, який зруйнував верхню плиту реактора масою 2000 тонн, а через секунди стався другий, ще потужніший вибух, що повністю відкрив активну зону.
У перші хвилини після вибуху ситуація здавалася персоналу неймовірною. О 01:30 до станції прибули перші підрозділи пожежників під командуванням лейтенантів Володимира Правика та Віктора Кібенка. Без спеціального захисного спорядження вони вступили у бій з вогнем на даху машинного залу та навколо зруйнованого реактора, щоб запобігти поширенню пожежі на сусідній третій блок. О 02:00 у пожежників почали проявлятися перші симптоми гострої променевої хвороби, проте боротьба з вогнем тривала до повної локалізації основних осередків о 06:35 ранку.
Ранок 26 квітня для жителів Прип’яті розпочався як звичайний вихідний день, оскільки офіційного повідомлення про небезпеку не було. Рівень радіації в місті вже перевищував норму в тисячі разів, але евакуація розпочалася лише через 36 годин після вибуху. Ця хронологія є свідченням того, як технічна недосконалість системи та замовчування реальних масштабів трагедії призвели до непоправних наслідків, які ми продовжуємо відчувати через десятиліття.
Далі буде...
